Кожна пора року дарує нам різноманітні свята, що в своїй більшості так чи інакше є практично частиною нашого національного генетичного коду. Одним із чи не найбільш шанованих із них є Покрова, що відзначається 14 жовтня. Звісно більшість традицій вже давно втрачено, почасти цьому послугувало осучаснення української мови, культури і навіть історії, що, на жаль, стирає зі свідомості юних українців дуже важливі й часто болючі сторінки того, що передувало їх народженню, що передувало навіть народженню незалежної України (і йдеться не про минуле століття).

         Бо наша історія вміщує величезну кількість сторінок. І, знову на жаль, більшість з них або ще не описані, або описані під чийсь наказ і погляд, або настільки забруднені кров’ю, що ще не скоро ми зможемо усвідомити, що саме тоді було написано і як вплинуло на наше майбутнє.

         Якщо ви запитаєте юного сучасника України, що ж таке свято Покрови і чому воно має саме таку назву, то, здається, мало хто зуміє відповісти точно й правильно. Мало хто знає, що Богородиця завжди була покровителькою українського козацтва, чи не єдиною жінкою, чий святий образ вони завжди носили із собою і в собі, захищаючи й зберігаючи його як зіницю ока.

         Але, напевне, ще менше скажуть вам про те, що на сьогодні це свято подвійне, бо віднедавна ми вшановуємо 14 жовтня славу й честь Захисників України. Саме цим святам у Славгородській загальноосвітній школі було присвячено тематичні козацькі змагання-розваги (чи розваги-змагання – називайте як хочете, бо там було вдосталь і того, й іншого). Учасниками розваг були дві команди, до складу яких увійшли учні школи («Джура») і вчителі («Козаки»). Обидві команди налічували по чотири учасника і змагалися у дев’яти конкурсах, серед яких були й конкурси на спритність, і на силу, і, що найголовніше, на розвиток командного духу, підтримки один одного в будь-якій ситуації.  

         Найголовнішим результатом проведених ігор була насправді не перемога. Найголовнішим результатом стало те, що учні та викладачі школи посміялися, підтримували учасників змагань, самі ж взяли участь у змаганнях, добре відпочили і зрозуміли одну важливу річ – нам усім ще треба дуже багато вивчити, розкрити, віднайти у своїй же історії. Але не як дослідникам, а як Українцям.

         Головне, власне, щоб наша історія нас все ж чогось навчила.

         А Пресвята Богородиця була Покровою і для сучасних захисників України.