Нитка до нитки, крок за кроком, кожна деталь має своє виключне й символічне значення.

От ви знали, наприклад, що кожен куточок України має свій особливий вид вишивки? Навіть більше. Кожна сім’я кожного окремого регіону нашої безмежної й багатої культури споконвіку мала особливі традиції, що сягають корінням глибоко в історію.

Й історія ця надзвичайно важлива. Тим більше сьогодні. Коли ми черговий раз звертаємося до себе з питаннями вибору подальшого майбутнього. Майбутнього, що вже записали наші предки на «сторінках» вишитих ними рушників.

Всі ми знаємо «Пісню про рушник». Менше згадає, наприклад, про те, що ця вже народна пісня є віршем визначного поета-пісняра Андрія Малишка. Ще менше задумається про образ матері, дороги, долі…

А найменше, мабуть і на жаль, згадає про рушник. Звичайний рушник. Слово, якого немає в інших мовах. Бо в українській воно особливе. Бо саме в українській мові «рушник» завжди носив значення свята, чогось надзвичайно важливого й визначного. Чи знали ви, до прикладу, що рушниками обів’язували старостів під час сватання, що в господі українця завжди і скрізь були рушники – символи роду й достатку, працелюбності, викладеної дрібними нитками під скупим світлом каганця вночі, бо вдень завжди була робота.

А чи знаєте ви, що вишиті речі (а вони не далі, ніж у вашого прадіда всі – уявіть собі – були такими) постійно супроводжували українську родину, де б і куди не повернула її доля.

А ми знаємо.

У Славгородській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів 18 травня було проведено свято до Дня вишиванки (педагог-організатор В.М. Стома). Наші учні показали всім, наскільки багата українська культура вишивки, наскільки вона різноманітна й широка.

І наскільки вона сучасна. Хоч би як багато не минало часу.

Історія, кажуть, ходить по колу. Ми завжди вертаємося до витоків, де б ми не були й що не робили. А родинне дерево, дерево культури – то неоціненне й незбагненне джерело нашого відродження й натхнення.

Спробуймо не піддаватися тимчасовим хвилям моди.

Живімо так, як написано нам у вишивці.

Тепер і ви знатимете.

                                                                                                                                        Бойко О.