Тема: Любий краю, рідний краю!
Як на тебе надивитись!
(за творчістю поета-земляка Миколи Данька)
Мета: увести учнів у культурологічний простір того часу, допомогти їм зрозуміти ідейно-художнє багатство, глибину думки й красу поезій М.Данька, створити умови для розкриття інтелектуальних і творчих здібностей; розвивати пізнавальні інтереси школярів, удосконалювати навички виразного декламування, аналізу поезій та висловлювання власних суджень і думок про них; виховувати почуття любові до України, прекрасної і трагічної, віру у справжнє відродження української нації та держави.
Обладнання: портрет поета, тексти творів, мультимедійна презентація.
Тип уроку: семінар з елементами диспуту, бесіди, художнього декламування.
Методи і прийоми: слово вчителя, проблемне питання, бесіда, інтерв’ю, прийом «мікрофон»
Проблемне запитання. (слайд 3)
Як ви розумієте рядки?
Будь навік в благословенні, Земле-мати…
Епіграф
Не подивуйтеся,
Що в кожному вірші,
Ім’я одне
Я палко повторюю…
Воно живе,
Дзвенить в моїй душі…
О Україно!
Мій небесний краю!
М.Данько
Він так любив безмежну Україну
Їй вірним був усе своє життя…
Л.Дідоренко
Вислови про М.Данька (слайд 4)
«Микола Данько – поет, не схожий на інших, оригінальний, сучасний… Він намагається відсіювати штампи двадцятирічної давності, йде своїм шляхом».
Б.Олійник
«…приємно засвідчити прихід до нашої літератури мужнього, поетично довершеного слова Миколи Данька».
П.Мурашко
«Філософ, жебрак, життєлюб і шляхетний естет,..»
О.Педяш
Прочитати вислови і прокоментувати їх.
Прочитати епіграф до уроку і дати відповідь на питання (слайд 5)
Як поет М.Данько любить свою Україну, рідний край.
Хід уроку
І. Повідомлення теми і мети уроку.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Слово вчителя.
Сумщина надзвичайно багата на талановиті постаті, котрі золотими літерами вписані в літопис нашого славного краю. (слайд 6) З поміж видатних письменників Сумщини ХХ ст.. – Микола Хвильовий ((м.Тростянець), Іван Багряний (м.Охтирка), Михайло Осадчий (с.Курмани), Микола Лукаш (м.Кролевець), Леонід Полтава (с.Вовківці Роменського району) та наш земляк Микола Данько, для якого рідний край, свята земля найдорожча. «Мені завжди здавалося, що шостим почуттям є незламна любов до землі, до минулого і майбутнього народу нашого. Допомагати людям відкривати в своїх душах великі почуття, то либонь, головне завдання нації. Це зміст. що ж до форми, то варта уваги лише одна, найбільш складна і вишукана, - а саме – форма серця». М.Данько
Академік Федір Овчаренко відгукувався про нього як про «видатного поета, блискучого публіциста, який з кайданами на душі, переслідуваний, майже крізь усе життя проніс знамено правди, честі і віри».
Учитель напам’ять читає вірш «Любий краю, рідний краю!» (дод.1)
Які асоціації викликає у вас словосполучення «рідний край». Запишіть власний асоціативний ряд. (Рідний край - патріот - відданість - вірність - родина - взаємоповага - любов). (слайд 7)
«Довідкове бюро». (попередньо підготовлені учні дають історичну довідку про село Славгород)
Славгород - село давнє, засноване 1686 р. Розташоване на річці Коров’я. Поблизу виявлені поселення бронзового, раннього залізного віків та ран¬нього середньовіччя. Як зазначено в «Переліку пам’яток археології Сумсь¬кої області», станом на 15.05.1994 р. у селі знаходиться 2 курганні могильни¬ки. Протягом 1919-1931 рр. Славгород - центр волості Сумського повіту Харківської губернії, а зі створенням Сумської області (1939) - центр сільсь¬кої ради. Згідно з переписом 1926 р. в Славгороді було 933 двори, в яких мешкало: 5004 жителі; дітей до 1 року - 141; росіян - 11 чоловік. Символом села був і донині залишається Троїцький собор на пагорбі в центрі, споруджений 1807 р. у класичному стилі. Слід зазначити, що проект собору виконав славнозвісний організатор «Попівської академії», перший перекладач в Україні «Слова о полку Ігоревім» «стихами», один із ініціаторів створення Харківського університету О. Паліцин. Від храму променями розходилися вулиці, на яких славгородці ставили «будинки козацькі! Мов князики», у чому проявлявся багатовіковий народний досвід.
На формування майбутнього митця помітно відбилася особлива аура Славгорода, сформована не тільки його географічним розташуванням, укла¬дом побуту мешканців, а й непересічною історією. На початку XX ст. тут народився П. Соколов (Соколенко) - український поет, художник, близький приятель Т. Шевченка. Його пензлеві належать малюнки з натури «Учні Шевченка переписують «Буквар», «Шевченко і Соколов на антресолях», «Хворий Шевченко в ліжку», «Могила Шевченка на Смоленському кладо¬вищі» та ін. Брав участь у похованні Кобзаря. Після повернення з Петербур¬га в рідні місця розписував церкви. Створив ряд віршів та пісень, одна з яких - «Прощай, село ріднесеньке...» в обробці М. Леонтовича - здобула народ¬не визнання. Його сестри Одарка і Горпина були натурницями Т. Шевченка.
Виховані на національному грунті, славгородці ще в 1922 р. відкрили другий на Сумщині після Ромен (і один із перших сільських в Україні) пам’ятник Кобзареві. Постав він завдяки ініціативі та заповзятливості П. Скаряченка (Пріснякова), який зібрав серед односельців гроші, поїхав до Харкова й за¬мовив погруддя, яке й установили біля Троїцького собору. Трохи вище від того місця, де проходили великі осінні Славгородські ярмарки, збираючи людей фактично з усієї Слобожанщини: обмінювалися тут і досвідом, і ре¬зультатами річної праці на ріллі.
У Славгороді пройшли дитячі та юнацькі роки відомого поета-пісняра С. Алимова; з цим селом пов’язане життя чотирьох Героїв Радянського Союзу: М. Беспалов та І. Хиценко тут народились, А. М. Шумейко та О. Щербак закінчували школу.
Саме у цьому величному, щедрому на таланти селі Славгород і народився Микола Данько.
Повідомлення 1. Співець мальовничої Слобожанщини. (слайд 8)
Микола Михайлович Данько (24.05.1926 – 14.02.1993) народився на Слобожанщині, в селі Славгород Краснопільського району Сумської області. На формування Миколи Данька вплинули атмосфера Славгорода і родина. Батько М.Данька був ковалем, мати працювала на різних роботах у колгоспі. Міцним духовним корінням роду Даньків було старше покоління: дід служив головним пічником у маєтках князя О.Голіцина, а бабуся була квітникаркою в оранжереях. Це був великий рід, який тримався на православній вірі й чесній праці. У князя Голіцина була велика книгозбірня, частина якої в буревійні роки початку ХХ ст.. потрапила в родину Даньків. Із цими духовними скарбами був знайомий майбутній поет.
Драматичними для М.Данька були роки формування світоглядних переконань, характеру. Це були спочатку 30-ті роки, а пізніше Друга світова війна. У «Автобіографії» він згадує про евакуацію до Курської області, як був сином військової частини, відбудовував Сталінград. Після закінчення Харківської радіо школи з боями пройшов Австрію, Угорщину. Дев’ятнадцятирічним він мав бойові нагороди. Пізніше його життя буде ще чотири роки пов’язане зі службою в армії.
Від 50-х років ХХ ст.. життя слобожанина, 25-літньої молодої людини з великим життєвим досвідом, через суб’єктивні причини зміниться кардинальним чином: він стане студентом факультету журналістики Львівського державного університету ім.. І.Франка. Власне це і був початок літературного шляху. І за всіх перипетій долі М.Данька неспростовним лишається факт визначальної ролі цього навчального закладу у формуванні світоглядних переконань, життєвих принципів і мистецьких пріоритетів митця.
Повідомлення 2. Він захоплював правдою. (Початок літературної творчості М.Данька.)
Складна епоха для творчого злету випала на долю М.Данька. Його називали сумським шістдесятником, бо твори його несуть правду людям. (слайд 9)
Шістдесятництво - частина української інтелігенції 1960-х років ХХ століття, яка проявила національну свідомість і моральну опозицію тоталітарному державному режиму.
Кредо шістдесятників - це кредо бунтівної людини, яка повстала проти гніту. Духовна революція шістдесятників починається з вільнодумства, непідлеглості мислення. Дух свободи і свобода духу – ось те, що створило шістдесятників.
Представники: В. Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський, Л. Костенко, Д. Павличко, Б. Олійник, В. Стус та інші. (слайди 10-15)
Микола Данько був яскравою, самобутньою особистістю. Його творчість, життєве подвижництво слугувало потужною зброєю для покоління патріотів, що боролися за утвердження національного духу та ідентичності українців.
Творчий шлях митця поділяється на два етапи – львівський (1950-1958) і сумський (1958-1993), і розпочався публікацією вірша «Народи встають за мир» у газеті «За радянську науку» 28 вересня 1951 року. Всі роки навчання і перебування у Львові поет активно публікується у періодичних виданнях «Вільна Україна», «Ленінська молодь», альманасі ЛДУ ім..І.Франка.
У час недовготривалої хрущовської «відлиги» М.Данько 1958 року переїздить до Сум, де працює в газеті «Ленінська правда» (нині «Сумщина»).
Розірвати ланцюги нещирості молодий поет зважився у своїй першій збірці віршів «Зоряне вікно», яка вийшла у 1965 році у республіканському видавництві «Молодь». Прикладом для поета, де черпав натхнення, хоробрість є Шевченко, Надсон, Огарьов, Плєщєєв, про них він скаже: «Добрі ангели мого дитинства». (слайд 16)
Ця книга отримала багато схвальних відгуків, адже автор вже був відомий своїми віршами, що друкувалися в різних українських альманахах. Він сприймався як мислячий, талановитий поет. Про це свідчать слова Б.Олійника «Микола Данько – поет, не схожий на інших, оригінальний, сучасний…». Однак реакція на вихід першої збірки поезій М.Данька в офіційних літературних колах була недвозначною. «Коли я невдовзі запропонував рукопис нових віршів … відверто сказали: «Конче потрібно, щоб у поезіях видно громадське обличчя»»
Вірші збірки сповнені великою любов’ю до рідного краю, до природи, до землі, свідчать про відчуття органічної єдності людини і природи; шанування мудрості предків. Відкривати в душах високі почуття… бажання автора ясне, конкретно втілюється в рядках вірша: «Стою у морі золотих хлібів». (слайд 17)
Учень читає вірш. «Стою у морі золотих хлібів» (дод.2)
Слово вчителя.
Образ зерна у творчості М.Данька посідає значне місце. Безліч обрядів, пісень, вірувань, що прийшли із дитинства Миколи Данька, було пов’язано із зерном. На Різдво на покуті ставили вдома дідуха, готували кутю із пшеничної крупи. Славили односельці зерно весною, коли клали в землю, й тим паче, у жнива. На весіллі молодих посипали зерном, щоб життя в них було довге, добре й гарне. А в голодних 1932-33 рр. зерно стало для людей маренням.
В зернині малій, але могутній, як у краплі роси, грає сонце, відбивається величний світ. В ній - сила життя і «сонця блиск, і сяйво рідних зір, співуча мова й усмішка дитини». Ось чому, стоячи серед золотих хлібів, поет промовляє, мов присягу: «Я твій, аж доки серце не схолоне». – А може то говорить хлібороб-воїн вустами поета. Може, то говорять ті, що в далекі роки йшли на каторгу за вільний світ, за вільне життя… І, наче продовжуючи розгортати образ зернини, згустка живлючої сили землі, поет розповідає про свого земляка Павла Грабовського, знаходить слова, сповнені внутрішнього вогню, віри в безсмертя мрії. В селі, де народився Грабовський, не залишилось ні хати, ні якихось свідків життя на рідній землі. «Тепер його оселя - Україна».
Вірш «У Пушкарному». (дод.3)
Перебуваючи на своїй Голгофі, М.Данько лишався щирою, відкритою людиною. Ось як згадує про нього С.М. Дубровська, колишня учасниця літературного об’єднання при газеті «Червоний промінь»: «П.Т. Гаврилов запросив на зустріч із студентами Миколу Данька. Ми обговорювали його першу збірку. Прекрасно пам’ятаю Миколу Михайловича – він був енергійний, доброзичливий, делікатний, … хвалив за кожне слово, вжите мистецьки».
Повідомлення 3. Незламнії духом вкраїнці у нас! «Червоне соло» - соло поетового серця.
У 1967 році у Харківському «Прапорі» виходить друга збірка М.Данька «Червоне соло», яка стала справжнім вибухом на тодішньому культурно-політичному полі. (слайд 18) Схвальне слово і добірку поезій було надруковано в журналі «Дукля» (Чехословаччина). А ось як відгукувався про неї наш земляк, Олекса Ющенко: «Збірка була важливим кроком, сміливим вторгненням в суспільну задушливу атмосферу – рвучким вітром правди дихало слово поета. Слово це порушило спокій керівництва партократів:
Цураєтесь свого, глузуєте із нього?
О боже мій яка ганьба!
І терпить вас земля! І вам не всохли ноги,
Перевертні і вилупка раба?
Коли б я міг, коли б – чарівну силу,
Розтер би вас на порох з порошин…
Попри всі переслідування й заборони, талановитий поет не здавався. На харч заробляв фізичним трудом. І писав, писав, писав… здається його вірші струменіли з глибини душі. Він любив свою Україну, народ, українську мову. Все життя мріяв, аби його солов’їна мова стала загальнодержавною мовою.
Рідна мова, звуки рідні!
Хочу я, щоб ти любов’ю
Осінилась всенародно.
Стала нашим тілом, кров’ю,
Болем, радістю, здоров’ям.
Щоб без тебе з мосту в воду!
Щоб без тебе сліпили очі,
Завмирало серце в грудях.
Та найбільше мово хочу,
Щоб була життям ти людям.
М.Данько любив українське слово, пестив і тішився ним, немов рідним дитинчам, як жадібно його осягав і виманював з глибин народної пам’яті. В пору суцільної русифікації він засвідчив свою любов до рідного слова.
Вірш «Ні, ти давня, як море і кров, Наша мово, нескорене диво!» (дод.4)
Поет не може погодитись з політикою знищення рідної мови.
Вірш «О, як яскраво світиш слово, З тобою сонячно й смерком!» (дод.5)
Робота в парах. (слайд 19)
Творче завдання. Запишіть вислів Миколи Данька , перенесіть його настрій у твір-мініатюру:
«Коли я чую рідну мову, душа – мов скрипка під смичком…»
Продовження повідомлення 4
Вірші М.Данька ставали знаком громадянської мужності, в слові переважало відчуття національного, яскраво виступало українолюбство, те, велике, що йшло від Шевченка: «свою Україну любіть».
В своєму вірші поет ототожнює Україну з тополею, яку нищить імперський суховій і орел: «Ми не дамо вершечку всохнуть. Ми тіло щепимо своє… (Тополю, синю і високу, Дводзьобовий птах вночі клює)».
Справжній гнів посилає митець на доморощених яничар, які не те що не відганяють, а навіть принаджують цього птаха: «За що люблю? За що страждаю? Я так ненавиджу гнучких, хто язика свого взуває в чужі та звичні личаки!».
А герой поеми «Перед боєм» заповідає своєму синові: «Нам рабувати, синку, не подоба»
Учень читає уривок з поеми Перед боєм» (дод.6)
Патріотично і щиро озивається у його віршах любов до рідного краю, любов до природи.
Вірш «Є рослинка подорожник». (дод.7)
Поезія М.Данька, як соціального поета, набуває високого філософського звучання, автор відкриває читачеві свій задумливий, стривожений поетичний світ, багатий на тихі роздуми про життя, його вічно молоду красу, передчасну сивину на скронях…
Вірш «Мільярди зір потухли, відцвіли» (дод.8)
Вірш «Із щемливим смутком» (дод.9)
Але в ті часи така рвучка правда владі не була потрібна і збірка «Червоне соло» дійти до читача не змогла, бо була «заарештована», вилучена з продажу, а частина її накладу – знищена, після однієї з партнарад. Апаратники ніби побачили себе в одному з віршів:
Вірш. «Повдягали чорти овечі шкури.» (дод.10)
Високе почуття патріотизму М.Данька кваліфікувалось, як буржуазний націоналізм, найнебезпечніші його прояви. Окрім вилучення книжки, було й звільнення з редакційної роботи. І замовчування. Ніби й не було поета… Розпочалася темна і холодна смуга життя.
Василь Бондар назвав «Червоне соло» найсміливішою книжкою на Україні за повоєнний час». «Збірка «Червоне соло» своєю глибиною і змістом, пристрасною цілеспрямованістю та болючим відчуттям заслуговує на шанобливе визнання її як талановитого літературного доробку» - сказав Юрій Царик.
Спостереження над ідейно-тематичним змістом поезій.
Бесіда «живе обговорення». (слайд 20)
1.Розкрийте головну думку поезії “О, як яскраво світиш,“ слово, З тобою сонячно й смерком!
2. Які роздуми викликає у вас вірш “Мільярди зір потухли, відцвіли”
3. Яким настроєм пронизана поезія “Із щемливим смутком”
4. Які основні мотиви вірша “Є рослинка подорожник”
5. У яких поезіях рядки звучать афористично?
6. Прокоментуйте поетичну строфу:
«Ні, ти давня, як море і кров,
Наша мово, нескорене диво!»
7. Чим вразила вас поезія Миколи Данька?
Вправа «Інтерв’ю з поетом»
Кореспондент.
- Як народжується задум поезій?
Поет.
- На це запитання ніхто не дає точної відповіді. Це творчий процес. Зустрічі з людьми, злети і падіння, а потім … безсонні ночі. Пишу… Так було завжди.
Кореспондент
За що звинувачували вас у дисидентстві та українському націоналізмі?
Поет
У 1967 році вийшла друга збірка поезії «Червоне соло». У ній звучало слово правди, яка компартійним ідеологам була непотрібна.
Кореспондент
Чи завжди ви виявляли своє власне «Я».
Поет
Життя кожної людини, з одного боку, то велике диво, з іншого – нелегка й примхлива річ. І можливо, найскладнішим є витримати все, що посилає доля, і не втратити найціннішого – власного «я».
Кореспондент
Що для вас означає фраза «… бути громадянином України»?
Поет
Необхідно не бити себе в груди, а всім серцем і душею любити Україну, свій край і робити все для того, щоб вона була кращою.
Повідомлення 4. Мрії збуваються… Немвирущий талант поета-земляка.
За роки свого життя Микола Данько творив як талановитий поет, журналіст, перекладач, літературний критик. Серед його творчого доробку повісті й оповідання, новели і нариси, казки, гуморески, поеми, байки, жарти, пародії…
Більшість робіт талановитої людини впродовж довгих років не могли дійти до читачів. Але талант, не зважаючи на всі складнощі радянської доби, вийшов переможцем. І поетичні перлини, що писалися в добу гонінь та переслідувань поета, увійшли до третьої, на жаль, останньої збірки М.Данька «Й сонця прихилив би», що вийшла друком у 1991 році. В ній вихлюпнулося сповна все пережите поетом. (слайд 21)
Учень читає вірш: Пережив я тридцять третій (дод.11)
Книгу відкрила анотація: «Майже 20 років ім’я Миколи Михайловича Данька було вилучене з літературного процесу. Після виходу двох його поетичних книг він вимушений був мовчати весь період застою… Колишньому фронтовику (визволяв Будапешт, Відень, Нітру…), людині з вищою – університетською – освітою, тому хто помітно володів журналістським, філологічним обдарованням і яскравим літературним талантом, доводилося працювати вантажником на товарних станціях, сторожем… Поетові треба було добувати хоча б якийсь шматок хліба на прожиттєве існування».
Так, з гідністю витримав М.Данько шалений тиск, не зрадив своїх ідейно-політичних переконань та естетичних засад. Бо його життєве кредо чітке. (слайд 22)
Вірш «Душа співця не має ватерлінії» (дод.12)
Поет А.Гризун, на відгук про збірку «Й сонця прихилив би!..» писав: «Микола Данько прагне висповідати сьогодні рідному народові пісню про всі ті глибокі рани, які закарбувала його вразлива душа з дитинства аж до сивини».
Робота в малих групах. (слайд 23)
Хто він «Микола Данько»? Відповідь оформіть за допомогою прийому «доміно». Микола Данько – поет, письменник, перекладач, журналіст, публіцист, критик, просвітницький і громадський діяч.
ІІІ. Узагальнення знань
1. Усне повідомлення учнів щодо проблемного запитання. (слайд 24)
2. Інтерактивна вправа «Мікрофон». (слайд 25)
Які почуття і роздуми викликали у вас життя і творчість поета-земляка Миколи Данька
У чому виявилася любов до рідного краю, відданість національним інтересам українців?
3. Створення сенкану за твором «…рідний краю» (слайд 26)
Край
Рідний, чарівний
Заспокоює, радує, ніжить
Кожному мила своя сторона
Поезія
ІV. «Рефлексія. Незакінчене речення» (слайд 27)
- Постать Миколи Данька викликає у мене…
- Ознайомлення із творчістю Миколи Данька змусило мене замислитися над…
- Мене найбільше вразило…
V. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання роботи учнів.
Слово вчителя
Микола Данько прожив сповнене трагізму життя. Проте ніякі поневіряння і страждання, ніяка травля і переслідування не змогли зламати його духу. Його ім’я стоїть в одному ряду славетної плеяди українських письменників шістдесятників, подвижницька і титанічна діяльність яких заклала основу духовному відродженню українського народу.
Поет жив з Україною в серці, безмежно любив життя, людей, високо цінував красу і правду, ненавидів брехню, лицемірство, духовну обмеженість, байдужість. Він щедро обдаровував людей теплом і світлом своєї доброї і чесної душі. А доля поета – писати вірші. Вірші про те, що тобі близьке, що робиш і що ладен відстоювати до останнього подиху, доки б’ється твоє серце і рука тримає перо.
Дожив до Української Незалежності, якій присвятив усе своє життя! Помираючи прохав, заповідав одне: (слайд 28)
Об однім прошу, об крихті –
Де барвінок, де трава –
На той світ мені докрикніть:
Україна – ти жива?
Поет з честю і гідністю пройшов відведений Богом тернистий земний шлях.
Звучить пісня Н.Бужинської «Моя Україна»
VІ. Домашнє завдання. (слайд 29-30)
Написати міні-есе на одну з тем: «Лист автору від читача», «У чому полягає сенс життя».
Вивчити напам’ять вірш М.Данька.
Використана література
1. Гризун А. Високий вересень // Ленінська правда. – 1991. – 13 квітня. – Рец. На кн..: Данько М. Й сонця прихилив би!..: Поезії. –К.: Рад.письменник, 1991. – 204 с.
2. Данько М. Автобіографія// кафедра: Видання науково-популярне та літературно-мистецьке. – Х.:Львів, 1988. - №2. – с.46-48
3. Данько М. Зоряне вікно: Поезії. К.: Молодь, 1965
4. Данько М. Й сонця прихилив би!: Поезія. – К.: Рад.письменник, 1991. – 204с.
5. Данько М. «Любий краю, рідний краю…» //http://library.sumi.ua/65r.html
6. Данько М. Поспішаймо повільно // Червоний промінь. – 1991. – 13 лип. – с.2
7. Данько М. Червоне соло. – Х.: Прапор, 1967. – с.92
8. Клюєва О. Микола Данько. Життя на лезі ножа. Огляд фонду// Матеріали науково-практичної конференції дослідників «Петровські читання» 2 червня 2006 р. – Суми, 2006.
9. Коломацький В. 30 годин на не окупованій території: Спогади про Миколу Данька. До 80-річчя від дня його народження //http://kobza.com.ua/index2.php?optin=com
10. Кузьменко Л. Світоч правди і честі // Сумщина. – 2001. – 30 травня. – До 75-річчя від дня народження М.Данька.
11. Мурашко П. Поезія Миколи Данька // Дукля. – 1967. - №4. – с.21.- Рец. На кн..: Данько М. Червоне соло: Вірші [Біогр. Довідка: - с.2]. – Харків: Прапор, 1967. – 92 с.
12. Осадчий М. Понад 20 років із кляпом у роті // Архів автора.
13. Садівничий В. Доля і недоля Миколи Данька // Наукові записки Інституту журналістики. – К.: Інститут журналістики. – 2006. - №23. – с.148-157.
14. Садівничий В. «Серце бачить раніше ока…» До питання соціальних передбачень у творчості Миколи Данька // Культура народов Причорноморья. – 2007. - №101. – с. 271-275.
15. Творчість Миколи Данька (1926-1993): Навчально-методичний комплекс для студентів спеціальності «Журналістика»/Укладач В.О. Садівничий. – Суми: Вид-во СумДУ, 2007. – 172с.+іл.
16. Царик Ю. Так минає земна слава. Пам’яті Миколи Данька // Царик Ю.М. Кладка над прірвою: Оповідання, новели. – Суми: Собор, 1998. – с.185-191.
17. Ющенко О. Вікно в поезію: Микола Данько // Сумська новина. – 1996. – 12, 26 січня, 2,16 лютого.
18. http://ikt.at.ua/load/stranica avtora/leonid chrevatenko/46/
19. http://www.litgazeta.com.ua/node/1137
20. http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/351285.html
